Анатолій Максимович (1938–2005) — композитор, чия музика стала частиною української душі.

Є пісні, які не старіють. Їх не треба пояснювати. Вони звучать — і кожен упізнає в них себе. Саме такою є «Мамина вишня» — щира, тепла, справжня, як спогад про рідний дім.

Для Баранівської громади ця пісня має особливе значення. Недарма саме її ім’я носять хоровий фестиваль «Мамина вишня», що об’єднує голоси, покоління і серця. Бо в цій мелодії — любов до матері, до землі, до України.

Анатолій Пашкевич був неперевершеним мелодистом, глибоко національним митцем, чиї твори на вірші українських поетів давно стали народними. Його музика живе там, де звучить хор, де співають разом, де пам’ятають.

Особливою гордістю для нас є те, що саме в Баранівці розпочинався його творчий шлях. Про це нагадує меморіальна дошка на фасаді Баранівського будинку культури — як знак вдячності і пам’яті.

Поки звучить «Мамина вишня» —
живе пам’ять.
Поки живе пам’ять —
живе пісня.
Поки живе пісня —
живе Україна.