Сьогодні, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, в Баранівській громаді відбувся пам’ятний реквієм біля пам’ятного знака євреям та українцям, розстріляним нацистами у 1942–1943 роках.
У час повномасштабної війни, яку переживає Україна, тема геноциду знову звучить особливо гостро, змушуючи глибше осмислювати трагедії минулого і їхні паралелі з сьогоденням.
Голокост у Баранівці Житомирської області був частиною нацистської політики масового знищення єврейського населення під час Другої світової війни. У місті діяло місце масового вбивства, де нацисти та їхні союзники здійснювали розстріли мирного населення. Це місце межує з єврейським цвинтарем і сьогодні є простором пам’яті та скорботи. Наразі тут встановлено імена 189 жителів, похованих на цій землі.
Щороку у Баранівській громаді проходять заходи зі вшанування пам’яті жертв Голокосту. Цьогоріч у реквіємі взяли участь секретар Баранівської міської ради Володимир Заремба, керівники структурних підрозділів міської ради та небайдужі жителі громади.
Під час пам’ятного мітингу до присутніх звернулися місцевий дослідник, письменник Михайло Кремінь та директорка краєзнавчого музею Інна Шевчук. У своєму виступі Михайло Кремінь говорив не лише про трагедію геноциду, а й про приклади справжнього людського подвигу — українців, які, ризикуючи власним життям, переховували євреїв у роки нацистської окупації. Зокрема, він розповів про сім’ю Сябруків — Петра Тимофійовича, його дружину Мар’яну Павлівну та їхнього сина Миколу, які до завершення війни переховували двох єврейських дітей — Наума та Єву. За цей героїчний вчинок родині було присвоєно звання Праведників народів світу, а їхні імена викарбувані на Стіні пошани в Алеї праведників меморіалу Яд-Вашем.
Також було згадано родину Шевчуків із Хижівки — Йосипа та його дружину Мар’яну, які врятували 13-річну дівчинку Марійку, подарувавши їй шанс на життя.
Інна Шевчук у своєму виступі розповіла про історичні факти встановлення цього пам’ятного знака, а також згадала інші місця поховань на території громади — місця, де спочивають невинно загублені душі, жертви нацистських злочинів.
Такі пам’ятні місця та заходи мають глибокий сенс — вони зберігають пам’ять про загиблих земляків і слугують застереженням для майбутніх поколінь. Сьогодні, коли український народ знову переживає злочини війни та спроби знищення національної ідентичності з боку країни-агресора, усвідомлення трагедії Голокосту набуває ще більшого значення. Пам’ять про минуле є запорукою того, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.
Присутні вшанували пам’ять усіх жертв злочинних убивств хвилиною мовчання, поклали квіти та запалили лампадки пам’яті біля пам’ятного знака загиблим баранівським євреям.
Ми пам’ятаємо.
І співчуваємо великій втраті, ім’я якої — Голокост.
