28 вересня 2018 року 95-річчя відсвяткував житель Баранівки, учасник бойових дій у Другій світовій війні Антон Капітонович Ільчук.

З квітами, грамотою та грошовим подарунком до ювіляра завітав міський голова Анатолій Душко та разом з начальником відділу діловодства та оранізаційної роботи Оленою Костецькою привітав довгожителя з ювілеєм.

У будинку ювіляра йшла підготовка до прийому гостей. Дочка та племінниця іменинника клопоталися на кухні, бо гостей очікували чималенько, адже Антон Капітонович шанована людина в Заріччі, багатьом допоміг, підтримав у скрутний час. Надія Антонівна відволіклась від домашніх турбот та коротко розповіла про батька.

Народився Антон Капітонович Ільчук у простій дружній родині. Його батько був дуже роботящим. Він побудував курінь в тому місці, де зараз знаходиться кладка і перевозив своїм човном людей через річку Случ, ловив рибу на продаж, мав коня, за допомогою якого підробляв, працював у школі. Усі діти цієї родини стали шанованими людьми. Надія Антонівна розповідає: «Тато, хоч і виріс у 20-х роках, ніколи не скаржився, що було важко. Лише інколи він скаже: «А знаєш, зараз у вас є і теплий одяг і тепле взуття, а раніше у нас цього не було. Мали полотняні штани верхні і нижні. Тільки верхні були покрашені. Поки вони притруться, то усі ноги в крові.» Уявляєте яке це полотно було грубе і важко притиралося? Але ніколи тато не нарікав.»

У січні 1944-го Антона Капітоновича призвали до армії і він потрапив на фронт. У боях під Шепетівкою отримав поранення і його нагородили медаллю «За відвагу». Після лікування нашого земляка відправили в Карпати. Там були жахливі бої, де загинуло багато людей. Німці відступали і потрібно було перекрити шляхи відступу. Антон Капітонович брав участь у підриві моста й отримав у нагороду Орден Слави. Знову був поранений і у Закарпатті в госпіталі лікував обидві ноги. Дійшов майже до Берліна, а за взяття Праги має медаль «За відвагу».

По завершенні війни півтора роки Антон Капітонович пропрацював поваром у військовій частині. Вже давно він мешкає сам, але не має проблем з кухнею, бо ще у ті, далекі повоєнні роки навчився готувати котлети, голубці, холодець і навіть торти.

Після повернення додому Антон Капітонович пішов працювати в колгосп, бо дуже любив роботу біля землі. Трудився там на посаді бригадира аж поки не вийшов на заслужений відпочинок. Усі його поважали, бо був дуже роботящим. Він багато зробив добра людям, допомагаючи в усьому. Нікому не відмовляв, тому і його усі підтримують.

Надія Антонівна назавжди запам’ятала батькову настанову: «Добре, коли усім добре». Ці слова дійсно мають глибокий сенс, бо не буде ні гармонії, ні щастя у світі без доброти. Напевно саме таким, добрим і щедрим за вдачею людям Бог і посилає довгі роки життя, бо вони того заслуговують.

Уся Баранівська громада приєднується до гарних слів, які адресувалися ювіляру того дня і бажає у доброму здоров'ї прожити ще багато літ.

Лариса Пилипко, провідний спеціаліст з інформаційної роботи Баранівської міської ради

  • mDSC_0525
  • mDSC_0533

Go to top